Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – Полудне

Василь Стус – Полудне: Вірш

Полудне. Спека. Тиша. Спокій.
По загороді горобці
колошкають твій сон глибокий,
і вартового мірні кроки,
і спалах сонця на щоці.
Полудне. Закипає далеч
журною піною видінь.
Пісок. Безмежжя. Чорна галич,
мов сяйва вертикальна тінь.
Полудне довжиться колюче,
ростуть із серця шпичаки,
аж ген по прірві — кручі, кручі,
котрими бавляться хмарки.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Полудне":

Читати схожі вірші:

  1. Іван Франко – Полудне
  2. Василь Стус – Посадити деревце
  3. Василь Стус – Спогад
  4. Василь Стус – Горобчик цвіркнув на бантині
  5. Василь Стус – Як хочеться – вмерти
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Полудне: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.