Полудне. Спека. Тиша. Спокій.
По загороді горобці
колошкають твій сон глибокий,
і вартового мірні кроки,
і спалах сонця на щоці.
Полудне. Закипає далеч
журною піною видінь.
Пісок. Безмежжя. Чорна галич,
мов сяйва вертикальна тінь.
Полудне довжиться колюче,
ростуть із серця шпичаки,
аж ген по прірві — кручі, кручі,
котрими бавляться хмарки.
- Наступний вірш → Василь Стус – І навалились дні
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти хоре, слово
(Оцінок ще немає)