Ми порозходились де хто.
І ані чутки ані гадки,
ані різдвяної колядки,
ані купальських грищ. Мето
моєї звомпленої долі,
ти все так само бовваниш,
так само Господа гнівиш,
усе питаєш вітра в полі,
і наслухаєш душі голі,
просториш гомін тиші тиш.
- Наступний вірш → Василь Стус – Душа колюча, мов їжак
- Попередній вірш → Василь Стус – Я з ними був. Летів за ними вслід
(Оцінок ще немає)