Ревуть мотори, рвуться з берегів,
ракети протинають твердь одвічну,
і, стомлена од власної біги,
задихалась доба кібернетична.
А все-таки оновлюється світ,
весна — по веснах, за літами — літо,
і золотіє витеплене жито,
і син кладе на стежку перший слід.
І плавиться розграфлений асфальт,
від гусениць парадних стогнуть площі,
і вітер дерева вгорі полоще,
і в морі крові ніж полоще кат.
А все-таки оновлюється світ,
шпаки торішні знову у шпаківні
віщують: дні повтореннями дивні,
вони дорожчі серцю востократ.
