І що тобі високе небо,
і жаль високий — що тобі;
зумій — раз треба, отже треба,
й без добре завчених умінь…
- Наступний вірш → Василь Стус – Побігла вільгість від Дніпра
- Попередній вірш → Василь Стус – Несуть в руках, пропахлих кізяками
(Оцінок ще немає)