Спочатку вони вбивали людину,
потім вбитого оживляли.
Реанімацією займалися
в косметичних кабінетах
(малярі — замість лікарів).
Справі оживлення
віддавали життя
цілі династії майстрів пензля.
Зате й відрізнити живого від мертвого
було неможливо.
- Наступний вірш → Василь Стус – То все не так
- Попередній вірш → Василь Стус – Вечірній сон
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)