Сповнений почуттям вдячності,
він захотів переповісти мені
всю свою історію,
але виявилось,
що історії нема,
і він мусив був обмежитись
самими словами вдячності.
- Наступний вірш → Василь Стус – Вони сидять за столом
- Попередній вірш → Василь Стус – Я знав майже напевно
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)