Так жив, як дякував.
Вимолював, просив.
І дякував за все: за те,
що народився,
що маю очі — бачити,
що слух
епохою дарований,
що серце,
не билося б, коли б
не двадцять літ,
переді мною збіглих.
- Наступний вірш → Василь Стус – Затісно в цьому світі для живих
- Попередній вірш → Василь Стус – Зажолобів прижухлий степ
(Оцінок ще немає)