Трагічна — радість. Радість — ще й трагічніша.
Але — тримайся. А — не осміхнись.
Веде перед над нами доля віща,
з котрою розминувся ти колись.
Ще й досі шкода. Й досі ще тобі
пече під серцем спогад давньолітній,
коли ти підупав у боротьбі
і сипались намови несусвітні.
Трагічна радість. Вистояв, але
тебе не гордість повнить, а гіркота.
Трагічна радість. Але є робота
і жити в світі нам не так і зле.
А скільки мук, а скільки крові й поту.
- Наступний вірш → Василь Стус – Там смерті сиві береги
- Попередній вірш → Василь Стус – Осліпла порцеляна
(Оцінок ще немає)