Три скелети сидять за кавою
І провадять про філософію Ніцше
до них присідає рудава бестія
і починає з одного кпити
що той недоладно грає
справжню людину.
- Наступний вірш → Василь Стус – Дівчина довгошия, мов сарна
- Попередній вірш → Василь Стус – З білої потойбічності
(2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)