Василь Стус – Урвалося. Терпець, неначе мотуз: Вірш

Урвалося. Терпець, неначе мотуз
над прірвою повис. Зринай до дна.
Одне бажання і мета одна —
востаннє — геть крізь груди — наколотись
на низ. На гострий. На спасенний. На
благий кінець. На нсзвсрнсш угору.
Обрушилось на груди синє море,
а в морі — мрія і сльоза одна.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Урвалося. Терпець, неначе мотуз":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Урвалося. Терпець, неначе мотуз: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.