Урвалося. Терпець, неначе мотуз
над прірвою повис. Зринай до дна.
Одне бажання і мета одна —
востаннє — геть крізь груди — наколотись
на низ. На гострий. На спасенний. На
благий кінець. На нсзвсрнсш угору.
Обрушилось на груди синє море,
а в морі — мрія і сльоза одна.
- Наступний вірш → Василь Стус – Як страшно бути тільки злим
- Попередній вірш → Василь Стус – Слухаючи Бетховена
(Оцінок ще немає)