Василь Стус – Виховання: Вірш

Подолай себе, грішнику,
Правили вихователі,
Шмагаючи йому спину
канчуками
I бідолашний не витримав
добре натужився
і посунувся з себе
поминаючи грішну плоть
Відбігши на кількадесят метрів,
іще чуючи ляскання батогів,
він украй розгубився:
куди йому бігти —
уперед чи назад

Повертати йому зовсім не кортіло, але залишатися
без шкіри не вабило теж

Можеш бігати навколо своєї шкіри
як дикун коло забитого ведме —
дя і справляти ритуальний танок
своєї подоланості

Нещасний був у захваті:
йому таки дозволили існувати в собі
хоч і на відстані.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Виховання":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Виховання: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.