Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я: Вірш

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я":

Відгуки до поезії: 1

  1. Олена

    У вірші Василя Стуса немає складнощів для розуміння і протиріч. Він поет, який пише словами своїх думок. Такої багатої палітри думок знайти у кого-то другого навряд чи можна. У цьому вірші поет з точністю передає не тільки думки, а й почуття та відтінки всіх життєвих моментів.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.