Я саме проходив повз КДБ,
коли це звідти вийшла прибиральниця
у військовому бушлаті і
помийним відром у руці.
Перетнувши дорогу,
вона вилила
чорну воду на білий янгольський сніг
і зупинилася із порожнім відром,
вступаючи мені
дорогу.
- Наступний вірш → Василь Стус – Чужа і не своя земля
- Попередній вірш → Василь Стус – Аномалія
(Оцінок ще немає)