Як віщо віє леготом блакить,
як вись небесна віщо прозирає,
як плинуть хмари здумано, морозом
обсновані. Як котяться в віки
сувої часу, білих голосінь
овечки пелехаті, трумни днів,
жалоб високі вежі.
- Наступний вірш → Василь Стус – Прив’язаного руками до прикладів рушниць
- Попередній вірш → Василь Стус – Поверни мені
(Оцінок ще немає)