Василь Стус – Живиця: Вірш

Мокряччя. Осінь. Млисте мрево.
Під лісом скирта — як промоклий лев.
Прийшли чужинці, скривдили дерева,
зробили шибеницю з дерев.

Вона стояла на базарній площі.
Ридма ридали сиві матері.
Вона стояла на базарній площі,
на перехресті болю і вітрів.

А коли хлопців привезли й повісили,—
не зашморгом, не смертю, не плачем,—
вона їм пахла партизанським лісом,
живицею,
корою
і дощем.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Живиця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Стус – Живиця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.