Попередній заголовок: Моя віра
Землю люблю я широку мою,
Хай би й піском шелестіла,
Хай би й пустеля у ріднім краю, —
Все ж він і рідний, і милий.
Прийде людина в сипучі піски,
Вріже у землю лопату —
Кинуться в сторону ниви, ліски,
Виросте гай біля хати.
Прийде невтомний трудяга сюди,
Ломом ударить у скелю —
Ринуть ключі животворні води,
В сад перетворять пустелю!
Тому й люблю я Вітчизну свою,
Не за красу і багатства незміряні,
А за народ, що в труді і в бою
Все переможе натхненням і вірою.
Треба навчитись Вітчизну любить,
Хай чи багата, чи вбога,
Віри в душі не мутить ні на мить
В світлу народну дорогу.
