Вірші класиків > Василь Симоненко: Вірші > Василь Симоненко – Одурена

Василь Симоненко – Одурена: Вірш

Він байдуже потис їй руку
І не чув її милих докорів,
І так довго стогнали по бруку
Перестуки її підборів.
І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.
І здалося — на ціле місто
Заридала вона на сходах.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Симоненко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Симоненко – Одурена":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Симоненко – Дотліває холод мій у ватрі
  2. Василь Симоненко – Вся вона од щастя мерехтіла
  3. Василь Симоненко – Ціле літо працював я
  4. Василь Симоненко – Український лев
  5. Василь Симоненко – Люди – прекрасні
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Симоненко – Одурена: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.