Ти в театрі знов сама
(Чи з другим — не знаю),
В мене ж спокою нема,
І гукать його дарма
Наміру не маю.
Рівно дишуть твої груди,
Очі не сумні.
Ми з тобою різні люди.
Різна доля, видно, буде
І тобі, й мені.
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Ти питаєшся, матусю
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Яром та долиною
(Оцінок ще немає)