Ти байдужа, як мертве місто,
І далека, як зір вогні,
До безумства ясна і чиста
Пригадалася знов мені.
Де знайти фантастичну поляну,
Щоб у колі сестер твоїх
Впасти в руки твої, Світлано,
І померти від лоскоту їх?
- Наступний вірш → Василь Симоненко – Відповідь Сому
- Попередній вірш → Василь Симоненко – Межа
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)