Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного «Я» є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
Аналіз вірша “Я” Симоненка
Щоб було зрозуміло, звідки в автора такі образи, варто пригадати його біографію. Василь Симоненко належить до тих поетів-шістдесятників, які прожили зовсім недовго. Коли поет помер, йому було всього 28 років. Найімовірніше, що причиною смерті стало побиття у міліції, яке спричинило загострення хвороби нирок, в результаті поет помер у 1963 році нібито від раку нирок. Автор викликає зацікавленість у органів внутрішніх справ, КДБ через те, що в якості журналіста піднімає тему злочинів НКВС, а як поет пише низку віршів, де прославляє гідність людей і любов до Батьківщини.
Вірш, у якому автор описує намагання зламати духовно ліричного героя, найімовірніше, є автобіографічним. Автор бачив чимало митців, яких радянська влада ламала й використовувала їхній талант у власних цілях і знав, як людині можуть заважати самореалізуватися, оскільки йому перешкоджали два останні роки життя видавати все написане.
Головна ідея вірша – вимога бачити у кожній людині неповторну особистість. Вторинна ідея – вимога дати кожній людині право на неповторність і унікальність. І нарешті третя ідея – людська гідність це чеснота, яка допоможе перемогти у найскрутнішій ситуації («У кожного «Я» є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно»).
У вірші використані такі художні засоби:
- Епітети – «одвічна», «вселенське», «рябе»;
- Повтори – «на світі безліч таких», «ми», «я», «безліч», «мільйони»;
- Гіпербола – «безліч таких, як ти», людина порівнюється з всесвітом, «океанна вселюдська сім᾿я»;
- Протиставлення – «На світі безліч таких, як я, Та я, їй-Богу, один», «Ми — не безліч стандартних «я», А безліч всесвітів різних»;
- Метафора – «Ліниво тяглася отара хвилин», «уявляєш пупом», очиці, повні блекоти;
- Персоніфікація – «Не стала навколішки гордість моя»;
- Інверсія – «Не стала навколішки гордість моя».
Автор використовує зневажливу лексику стосовно чоловіка, який проявляє агресію щодо ліричного героя. Очиці, повні блекоти – символ одурманеності. Дивився тупо – ліричний герой має уявлення про те, що опонент – людина недалека.
По суті, конфлікт у творі між цінностями європейського спрямування – повага до особистості, право на індивідуальність протиставляються радянській системі, де людина – це просто гвинтик у соціальній системі, функціональна одиниця.
У творі присутні й християнські мотиви – ліричного героя прагнуть «розіпнути» або зламати й перетворити на ще один фрагмент сірої маси.
