Василь Симоненко – Ти знаєш, що ти – людина: Вірш

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Аналіз вірша “Ти знаєш, що ти – людина” Симоненка

Яскравим прикладом філософської лірики є твір Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина». Вірш був написаний в 1963 роках і містить в собі роздуми про життя. Ця робота була представлена в збірці «Земне тяжіння».

Основним напрямом написаної поезії є модернізм. У творі особлива увага приділяється внутрішньому світу героя, висвітлюється цінність людини, а особливе значення приділяється творчій інтуїції. Якщо говорити про стильові течії модернізму, то лірика написана в неоромантичному напряму літератури. Тобто, в праці Симоненка можна помітити такі ознаки неоромантизму, як: емоційно-інтуїтивне пізнання світу, прагнення до незалежності та самостійності, увага до загадковості та фантастичності.

Є навіть невеличка історія написання цього твору. Річ у тому, що поет почав помічати, що до людей все частіше відносились несправедливо та погано. Органи влади намагалися всіляко принижувати гідність особистості та вбивати бажання до творчості та розвитку. Саме ці події й змусили Василя Симоненка написати вірш «Ти знаєш, що ти — людина?». Основним завданням кожного читача — замислитись і дати відповідь на питання, яке міститься в заголовку лірики.

Перейдемо до тематики твору. Твір написаний у вигляді роздумів письменника про життя. Ключовий герой замислився, що життя досить швидкоплинне, потрібно не витрачати час і поспішати. Основна думка полягає в тому, що кожна особистість неповторна, і взагалі, людина це унікальне створіння, тому кожен повинен це усвідомлювати та з гордістю мати це ім’я. Твір можна охарактеризувати такими словами, як істина, любов до життя, гідність та достойність.

Особливістю твору є те, що автор починає з риторичних запитань, після чого, розкриває їх зміст та з’ясовує сенс буття людини. Наголос робиться на тому, що потрібно поспішати, адже життя таке коротке. Також кожен повинен не забувати про добрі справи, які залишать слід кожної особистості.

Автор охопив декілька проблем та питань, а саме: взаємозв’язок індивіду з громадськістю, особливість кожного, а також недовговічність життя.

Нині цей твір активно використовують в шкільній програмі, адже кожен може замислитись про людське призначення, надихнутись жити далі та зрозуміти сенс життя, який криється в неповторності та моралі.