Володимир Біляїв – Пісня: Вірш

Чорне поле, світлі далі,
Вітрогонні дні…
Давні радощі й печалі
Нагадай мені.

Темну тугу, ясну втіху
Звідаємо знов —
Пісню ніжну, пісню тиху
Про нашу любов.

Не сумуймо, моя любо,
Тим, що не мине,
Бо ж нема на світі згуби
На тебе й мене,

Щоб нам сонце затулила,
З розуму звела…
Пісня тиха, пісня мила,
Пісня розцвіла.

Там для щастя треба мало,
Де любов цвіте!
Золотисте пасмо впало
На чоло бліде.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Біляїв – Пісня":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Володимир Біляїв – Пісня: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.