Володимир Івасюк – Залишені квіти: Вірш

Скоро вечір…
Осінній лист пролітає повз мене.
Він більше ніколи не повернеться сюди.
Не повернусь, напевно, і я, бо навіщо?
Моє кохання, як цей лист,
Може упасти тільки до твоїх ніг…

Не знаю я, коли прийду сюди,
Та залишаю після себе
Ці квіти, що знайов в саду
Для тебе, для тебе.

А може, завтра я прийду сюди,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, тут щастя назавжди
Залишив я, залишив я.

Нехай холодний осінній вітер підхопить ці квіти
І понесе до тебе.
Але ні, краще нехай їх бере швидка холодна вода.

Не знаю я, коли прийду сюди,
Та залишаю після себе
Ці квіти, що знайов в саду
Для тебе, для тебе.

А може, завтра я прийду сюди,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, тут серце назавжди
Залишив я, залишив я.
Залишив я, залишив я.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Івасюк – Залишені квіти":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Івасюк – Залишені квіти: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.