Знову сьогодні літає в полях
бабине літо…
Бабине літо…
За справжнім як –
жаліти чи не жаліти?..
Тиша окутує земний храм.
Тиша, як мед, густа…
Фата моргана…
І все. І край…
Тільки бабине літо,
наче літа,
проліта.
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Біля пам’ятника О. Борканюку
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Балкарський малюнок
(Оцінок ще немає)