Володимир Підпалий: Вірші

Володимир Підпалий — поет зі світлою, сповненою любові до краси довкілля і тривожною душею, кращий лірик «тихої поезії» покоління шістдесятників ХХ ст. У своєму творчому доробку В. Підпалий висвітлював теми медитаційних роздумів про єдність людини, природи і народу, гармонійності та цілісності кожної істоти у світі, самоцінності кожної особистості та вміння помічати красу у найбуденніших речах.

Найулюбленішим жанром поета є елегія, він виражав у ній настрої зажури та замріяності, вкраплюючи мальовничі описи пейзажів та роздуми про місце і роль людини у Всесвіті. Головний мотив, який звучить у його поетичному доробку — найбільша цінність у людському житті — це ковток свободи, який можна знайти у гармонії з природними стихіями та у любові до рідної землі, яка зачаровує своєю райдужною красою. Тому він і став віртуозним ліриком у пейзажних поезіях, черпаючи натхнення у неповторному українському довкіллі, змальовуючи світ оригінальними метафорами та епітетами.

В. Підпалий був висококваліфікованим перекладачем, він перекладав на українську мову поетів, що були близькими йому за духовністю та зображенням внутрішнього світу особистості: Анну Ахматову, Нодара Нарсію, Гагіка Давтяна.