Володимир Підпалий – Безсмертя: Вірш

Гриміти громом від ранку
до ночі і в ніч глуху:
на страту вели смуглянку
по збитому в пил шляху…

Вірьовка в смолі – гадюка,
в смуглянки ж – весна з очей,
а їй же –
зв’язали руки,
і лезо пече в плече…

А їй би –
прожити років
не двадцять якихось! Ні…
Затихли дівочі кроки
в збагнеченій тишині…

Гриміли громи від ранку,
віщуючи смертний бій…

Живою іде смуглянка
в піснях по землі моїй!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Підпалий – Безсмертя":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Підпалий – Безсмертя: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.