…А він –
стоїть на постаменті:
“Візьми
у наших гір снаги.
Ми вибороли їх
у смерті,
щоб мерли
наші вороги!
Візьми
і хліба в них,
і солі,
і гордість їх собі візьми,
щоб виродки чужого поля
не запитали нас,
хто ми!
Щоб українське рідне слово,
що теж було нам
за вину,
запало людям
колосково
в самого серця глибину.
Щоб в пам’яті
рокам не стерти,
як йшли
на смерть ми,
ніжні й злі,
за смерть бачачи
безсмертя
свого народу
на землі!
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Інтуїтивна елегія
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Бабин яр
(Оцінок ще немає)