Володимир Підпалий – Дні: Вірш

Перший день

У одмінах усе мина,
бо:
а) зимові дні короткі,
треба поспішати;
б) чужий сміх забувається,
коли його замінити своїм;
в) любов, як буря,
в якій не чути свого ж крику;
г) це все уже відоме,
але, їй-право, не всім,
як у казці Екзюпері.
Не люблю гіркого вина,
хоч тебе не любити гріх.
Не люблю нікого…
То ж як
у твій гріх мене затягло?..
Вутлий човен, а в ньому я
в океані шукаю весло…

Перше січня

Перший день – не найпершим був.
Тільки це запізно уже…
Після слів, після гроз, після бур
Підраховуймо жертви жертв.
Щоб на траурі чорнім – сніг
З Вашим сумом і мій колисав…

Завтра знову буду – для всіх.
Завтра знову буду я – сам…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Підпалий – Дні":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Підпалий – Дні: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.