Запахло димом гіркуватим
у надвечір’я від садів,
сипнуло іскрами до неба –
з землі метеоритний дощ.
Всю душу пойняло й жбурнуло
на всі вітри, на всі вогні,
і місяць вибіг серед неба
і на пожежу б’є у дзвін…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Дзвін весни
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – До Аполлона
(Оцінок ще немає)