Володимир Підпалий – Елегія: Вірш

Сліпорід запливає за густий очерет
і зника у кар’єрах торфяних боліт…
— Пересохне чи ні, пересохне чи ні?
— Скільки років тече, скільки ще він тектиме
століть?

Не питай у легенд: їм початку й кінця не знайти.
Не питай у вільшин: їм і сонця стача і води їм
стача…

Споконвіку вузенький, споконвіку мілкий,
тут пін шведа топив, Наливайка він тут зустрічав!

Тут для нього навіки джерело й купина,
сіножать і міцний, наче яд, самосад косарів,
і хорали хрущів, і пісні свайбові,
й паперові кораблики школярів…
___________________
Сліпорід – річка в Україні, в межах Гребінківського, Оржицького та Лубенського районів Полтавської області. Права притока Сули (басейн Дніпра)

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Підпалий – Елегія":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Підпалий – Елегія: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.