Хмари низько пливуть.
Обережно, ялини,
не жартуйте:
вершини – мов гострі ножі…
Як в диму, погубилися
гори й долини,
поїзди і пастуші вогні
на межі…
Що лишається нам
на землі тепер нашій?..
Ніч холодна за снами
повільно сплива.
І коли Левітан
“Добрий ранок” нам каже,
в наших душах звучать
ці звичайні слова…
Рвуть грудьми поїзди…
Хмари низько пливуть.
Ти ж буди нас, Москва!
Не жалій нас, будь ласка,
Частіше буди!..
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Торкну рукою павутину
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Широко відчинені ворота
(Оцінок ще немає)