Володимир Підпалий – Луна: Вірш

Поїхали туди, де рідне поле,
і ліс, і річка, й місяць на воді
на стьожках хвиль, немов мала дитина,
гойдається поволеньки… Тоді
засміємося голосно і вільно
та й сторожко прислухаймось: луна
відіб’ється й покотиться над нами
і нас, мов чуженицю, не впізна…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Підпалий – Луна":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Підпалий – Луна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.