Ой сіро, сіро,
не сіро – синьо:
заголубіло
місячне сіно…
Од того сіна
та й заморока:
ступив по ньому –
пропав, як голка…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Місто в тумані
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Монолог старої хати
(Оцінок ще немає)