В. Яриничу
Разом вперше чи востаннє ми,
що за шеломянем – невідомо:
Дон чи галич з чорними крильми,
що заждалися на мене довго?..
Змий вологим поглядом своїм
ти мене із пам’яті своєї…
Важко розумітися земним,
зрозумівши там себе – землею…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Місто в тумані
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Монолог старої хати
(Оцінок ще немає)