Петро Киричанський
На промені сонця вервечки,
що тихо гойднуло маля.
У льолі відбіленій гречка
сьогодні прийшла на поля.
Цвіте на блакитному вітрі,
аж хвилі за обрій встають –
і пахне медами в повітрі,
і бджоли органно гудуть.
І хочетья стати, й мовчати,
і дати думкам відпочить…
Ось тут він, здається, початок
усього земного лежить.
