Не випадало вибраться до лісу
ції весни… Не пригадаю вже,
як хворостинки у гніздо сороки
несуть, як на старих пеньках
солдатики свої червоні спини
до сонця підставляють… Вже забув,
як босому ходити, як в долоні
під деревом ловить зелений дощ…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Ad Astra
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Ілюзорне
(Оцінок ще немає)