З Леоніда Татаренка
Сплять під зорями хлопці в полях,
там, де вітер густий і полинний.
Їм сімнадцять! –
берези шумлять.
Їм сімнадцять! –
шумлять горобини.
Вони впали у шалі війни
головою в березовий гомін –
і одержать не встигли вони
комсомольських квитків у райкомі.
Йшли вони у шинелях до п’ят
по дорогах
воєнних кривавих.
Не забудьте відважних хлоп’ят,
будьте гідними їхньої слави!
Там берізка журбу нахиля
над гранітом грутих обелісків.
Їм не вийти в ранкові поля.
Тихше, тихше, оркестри армійські.
Вони впали у шалі війни
головою в березовий гомін –
і одержать не встигли вони
комсомольських квитків у райкомі.
Сплять під зорями хлопці в полях,
там, де вітер густий і полинний.
Їм сімнадцять! –
берези шумлять.
Їм сімнадцять! –
шумлять горобини.
