Коли мене питають: “Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?” –
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки…
Коли мене запитують: “Народу
чи зможеш прислужитись, як і де?” –
мовчу: на ясні зорі, тихі води
хай випадкове слово не впаде…
Коли мене питають: “Любиш землю,
степи, озера, яблуні в саду?” –
я знов мовчу: від них не відокремлю
себе й тоді, як в землю перейду…
Коли мене питають: “Рідну мову
чи зміг би поміняти на чужу?” –
моя дружина сину колискову
співає тихо… Краще не скажу…
Коли мене питаюють: “Батьківщину
чи зможеш ти забуть на чужині?” –
кричу: “Кладіть отут у домовину
живим!.. Однаковісінько мені…”
