Непевне сонце бабиного літа
сіда рішуче за червоний пруг –
і поночіє враз…
Уже й з яруг
солодка тиша крадеться…
На вітах
туман сідає краплями роси
і грудочками срібними холоне,
і пробують дівчата голоси,
і місяць в небі тоне –
і не втоне…
- Наступний вірш → Володимир Підпалий – Вересень
- Попередній вірш → Володимир Підпалий – Гімн сонцю
(Оцінок ще немає)