Рябить Дніпро човнами… За водою,
за повінню знялись і попливли,
мов полетіли, птахи, білі крила
раз по раз опускаючи до хвиль.
А берег причаївся, розгубившись:
зник другий берег – виллється вода
й човни о суходіл потрощить крила…
Гасає вітру тінь – туди й сюди…
