Я дуже сміливий: я не боюсь нікого
Слабого;
За правду битися готов я до загину
З-за тину.
Недавно я почав писать у всі газети
Памфлети.
Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури,
Турнюри.
Я сміло всім кажу, що нам пора усім старатись
Навчатись.
Що навіть темному народу просвітиться
Годиться.
Оце я помістив новий трактат чималий
В журналі.
Там я доказую, що ми живем неладно —
Докладно.
Що вже нездатний той, що нам дійшовсь
у спадок,
Порядок.
Я так сказав: “Тепер потрібне нам, панове,
Щось нове…”
В трактаті тім я говорив хоча не ясно,
Та красно,
І сміливо я підписав під оним
Псевдонім.
- Наступний вірш → Володимир Самійленко – Слова і думки
- Попередній вірш → Володимир Самійленко – Сон