Володимир Сосюра – Любіть Україну, як сонце, любіть: Вірш

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Аналіз вірша “Любіть Україну, як сонце, любіть” Сосюри

Класичний вірш-заклик, написаний у 1944 році, належить до шедеврів громадянської лірики. У момент написання твору Україна зазнала значних втрат під час Другої світової війни ‒ мова йде про втрати населення, майна, економічні збитки. Вірш-заклик мав стимулювати патріотизм втомлених війною людей, які залишилися на території України, адже потрібно було завершувати визволення республіки від фашистських військ (вважається, що Україну звільнили 28 жовтня 1944 року), проводити зачистку колаборантів, відбудовувати економіку.

Основна ідея твору ‒ демонстрація гармонійної єдності людини і держави та заклик прославляти Батьківщину справами.

Поет звертається до читачів, демонструючи велич України – і саме ті риси, які люди на той момент можуть самі побачити й оцінити. Це природні багатства, це непроста історія, завдяки якій Володимир Сосюра називає Україну купиною, «що горить ‒ не згора», це вишукана мова. До речі, саме у цьому вірші чи не вперше вживається епітет «соловʼїна» ‒ так Володимир Сосюра описує українську мову. Зараз цей епітет став класичним і навіть періодично зустрічається у документах та творах публіцистичного жанру.

Вірш-заклик звертається до найбільш перспективної категорії населення ‒ юнаків і дівчат і проводить паралелі міх особистими стосунками й патріотизмом. Тільки той, хто готовий любити Батьківщину у горі і в радості, заслуговує на особисте щастя ‒ цей лейтмотив є очевидним. Втім, для кращої реакції і приємних вражень позитивні моменти у творі зустрічаються частіше ‒ «в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди»
Написаний трьохстопним амфібрахієм вірш з перехресним римуванням дуже ритмічний і легко запамʼятовується.

Слід зазначити, що під час війни керівництво Радянського Союзу намагалося для боротьби з фашистами використовувати різну мотивацію, зокрема національні почуття та релігію. Тому цей вірш Володимира Сосюри отримав неабияку популярність. Навчений гірким досвідом репресованих поетів та письменників, автор передбачливо вписує рядки інтернаціональної спрямованості, наприклад, фразу «Між братніх народів». Провідним кольором у гамі стає червоний ‒ багряний шум стягів, хмари пурпурові, Україна вишнева. Втім це не вберегло Володимира Сосюру від звинувачень у націоналізмі, які розпочалися у 1951 році. Переслідування поета завершилося у 1953 році, коли помер Іосиф Сталін.