Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне — Марія…
Ми з тобою одні. Ми у полі одні.
Ти стоїш перед мене, як вечір.
Я дивлюсь на заплакані очі твої,
на покірно нахилені плечі…
В небі хмари біжать… може, буде гроза?!
Зацвіли блискавиці над гаєм…
Я не можу сказать, я боюсь розказать,
що тебе я уже покидаю…
Що я можу?.. скажи… Мої дні, мов хрести,
я не мав і нічого не маю.
Ти стоїш і мовчиш… тільки вітер тремтить,
на плечі твоїм шаль підіймає…
Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне — Марія.
