Люблю. Покинуто, самітно.
А вже поля мої пусті;
У парку клени золоті,
І осінь віє непривітно.
Люблю, люблю. Ходжу без цілі.
Щось жалібно шепоче гай
І ронить листя. Листя миле,
Прощай, прощай.
- Наступний вірш → Володимир Самійленко – Вінок Тарасові Шевченку
- Попередній вірш → Володимир Свідзінський – Балада третя
(Оцінок ще немає)