Вірші класиків > Володимир Свідзінський: Вірші > Володимир Свідзінський – Люблю. Покинуто, самітно

Володимир Свідзінський – Люблю. Покинуто, самітно: Вірш

Люблю. Покинуто, самітно.
А вже поля мої пусті;
У парку клени золоті,
І осінь віє непривітно.

Люблю, люблю. Ходжу без цілі.
Щось жалібно шепоче гай
І ронить листя. Листя миле,
Прощай, прощай.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Володимир Свідзінський
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Свідзінський – Люблю. Покинуто, самітно":

Читати схожі вірші:

  1. Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене
  2. Володимир Сосюра – Люблю я море в шумний час прибою
  3. Володимир Свідзінський – Вечірні тріолети
  4. Володимир Свідзінський – Вона прийшла
  5. Володимир Свідзінський – Темна
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Володимир Свідзінський – Люблю. Покинуто, самітно: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.