Мені ти милий з давніх літ.
Один закон, один завіт
Оба ми берегли любовно,
Жадали одного вінка,
Чиясь таємная рука
Нам душі збурила чудовно,
Як подих ночі сон листка,
І поріднив мене з тобою
Святий гармонії напій,
І горда туга за красою,
І чарівних жагучих мрій
Невтихомирний неспокій…
І там, де я колись, на грані
Дитячих і юнацьких днів,
У першім чистім закоханні
Мої коліна преклонив,
Там нині ти на голос щастя
Як зачарований спинивсь
І цілим серцем покоривсь
Його жаданій милій власті.
- Наступний вірш → Володимир Свідзінський – Зелені свята
- Попередній вірш → Володимир Свідзінський – Вже хутко день
(Оцінок ще немає)