Глибокий сніг заліг степи.
…Порвало серце срібні волоконця…
На заході безодня огнева
Розкрилась по відході сонця.
Понуро жмуряться ліси.
…А як збирав я тії ниті!..
Криваво-темний цвіт зорі
Розвіяв вітер по блакиті.
* * *
Густа імла на діл лягла.
…Які із них сплітав я ткані!..
Холоне захід. Тоне зір
В повільно-смутному згасанні.
* * *
Так гаснуть серця почуття.
Колись забуду, як любив я…
Горять краї димчастих хмар,
Як непорушних гір верхів’я.
