Сад не сад — одне деревце,
Жмут молодого гілля.
Жаринки джмелів на цвіту.
У мглянім теплі земля.
Коли раптом туп-туп:
Метляє вим’ям пругким.
Зглемедало кору й лозу,
Збило злотистий дим.
Тінь. Молодиться на дощ.
Десь ізвисока: кру! кру!
Засмутилось мале деревце:
Умру!
