А вже років двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить,
Викликає долю:
“Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із бідні
Викликає долю:
“Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із бідні”
“Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.
Ой рада б я вийти,
Так сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі
Так сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі”.
Вже з ратищ козацьких
Серпи поробили,
А шаблюки гострі
На коси побили.
Гей, гей, козаченько молодий!
А де же ж твій кониченько вороний?
На коси побили.
Гей, гей, козаченько молодий!
А де же ж твій кониченько вороний?
Що кінь – то у плузі,
А козак за плугом,
Понад Дніпром ходить
Розмовляє з лугом:
“Гей, гей, козаченько, бери ніж,
Де зустрінеш воріженька, там і ріж!”
Розмовляє з лугом:
“Гей, гей, козаченько, бери ніж,
Де зустрінеш воріженька, там і ріж!”
Ой пане Богдане,
Нерозумний сину!
Занапастив Польшу
Ще й нашу Вкраїну.
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.
Ще й нашу Вкраїну.
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.
