З мого серця вилітають птиці.
Вилітають. І летять, летять.
В небі їм ніде не зупиниться
і не повернутись їм назад.
Білі й жовті птиці вилітають,
а за ними — чорні й голубі.
Вилітають. В голові ж лишають
тільки біль і пустку по собі.
Повернись у серце, біла птице!
Жовта птице, там гніздо твоє!
Й чорній птиці є де притулиться,
й голубій пташині також є!
Вилітають — і летять. Згасають.
Чи кому вгадати їхню путь?
І мене по частці забирають,
і мене по крапельці несуть.
