Сосни гудуть на шоломі піщаного згірка…
Може, й не сосни, а вітер між сосон гуде…
Видно, як в небі серпневому падає зірка —
падає так, наче в душу із неба гряде.
У берегах, мов на шкурах ведмежих горбатих,
київським князем Дніпро вінценосний лежить.
Що ж, хай гряде мені в душу! Зорею багатий,
буду горіти, як зірка падуча горить…
